UNSOUND – варто чи ні?


Hej! І це знову я, котра веде прямі імпресіоністичні репортажі із Unsound. Мушу сказати, що тиждень завершився, а це значить, що завершився і цьогорічний Unsound фестиваль в Кракові. Для мене він пролетів дуже швидко, особливо друга половина тижня, коли я ходила переважно на нічні виступи. Сім днів безперервних концертів, конференцій, зустрічей, знайомств, вечірок – дозволили трохи змістити біологічний годинник і, врешті, в темну пору спати не так і хотілося.

Unsound Festival  зародився у Кракові в 2003 році і для мене це було Bingo! брати участь у «першоджерела». Через популярність і неординарність ідеї фестиваль поширився на різні континенти. Cьогодні він проходить в різних країнах, наприклад, мої нові друзі з Бішкеку розказали, що у них фестиваль був весною; окрім того – Торонто, Нью-Йорк, Лондон, Мінськ, і з кожним роком його рамки розширюються. Нажаль Києва у цьому списку поки що немає і невідомо, коли він приєднається до світового музичного андеграунду.

За весь час вдалось відвідати багато концертів, але це далеко не всі, оскільки щодня від ранку до ранку відбувалися виступи артистів і багато вечірок (одночасно по три в одному приміщенні). Мушу зізнатися, якщо так щодня виходити кудись, то в 3 ночі відкривається нове дихання і втоми не відчуваєш.
22 жовтня в Forum Przeszczeni, що на вулиці Marii Konopnickiej 28 відкрився новий клуб. Я туди так і не дійшла – причиною був концерт в ICE, де американці Kyle Land & Michael Stein презентували саундтрек до нового серіалу «Stranger things». Величезний зал, світлові ефекти, спалахи люмінесцентних ламп під ритми техно; я, котра сиділа на самому вершечку залу і якісна, космічна кіномузика, яку виконували вживу майже в темряві…Уявили? Досі переповнюють емоції. Це був один із найкращих виступів за цілий тиждень.

Перед самим завершенням фестивалю я стала опікуном-асистентом берлінського діджея – Don’t Dj. Справив враження позитивного, відкритого хлопця, до всього ще й дуже талановитий. Через запізнення літака він долетів до Кракова тільки опівночі. Тому у нього навіть не було часу на репетиції і перевірку своїх діджейських пристроїв. Тож вийшло, що він з корабля одразу приїхав на бал – за півгодини до виступу. Але це ніяк не вплинуло на атмосферу, яку він створив.

Don’t Dj відомий як музичний поліглот, адже в його треках можна почути все – від дзвіночків, східних мотивів, співу пташок, звуків природи до міксованих електронних ритмів – і це, повірте, звучить класно. Я ніколи не думала, що діджейська музика може бути не просто клубною, а цікавою, якісною і драйвовою. А найголовніше, що я взяла для себе від його виступу – це те, що він “крутив” soundy і при цьому постійно посміхався, його обличчя просто випромінювало, як люмінісцентна лампа, щастя. І в той момент я подумала “як класно знайти себе в житті, знайти свою справу, займатися нею і отримувати задоволення щодня”.

Такі висновки приходять тільки після того, коли ти знаходишся в правильному місці і в правильний час. Думаю зі мною так і було. А зараз хочеться трохи підсумувати результати того, що було за тиждень. Впродовж семи днів мені задавали багато питань. Спробую коротко відповісти на ті, що виникали найчастіше:

Скільки мені платять за роботу в Unsound?

Друзі, ні скільки, це волонтерство, яке відбувається на засадах «хочу допомогти і взяти участь».
Мінуси – твій час, який ти жертвуєш; нерви, які ти тратиш; нерегулярний сон, харчування, ну і фінанси, яких ти не дістаєш.
Плюси – доступ до внутрішньої «кухні» фестивалю, можливість побачити як все відбувається з середини, спробувати себе у ролі працівника бюро, або опікуна артиста, відвідати найкращі зали Кракова, побачити і почути live стільки музики, скільки стачить твоєму серцю; познайомитися з новими людьми, якщо пощастить – познайомитися з самими артистами, порозмовляти з ними про те, про се: музику, зацікавлення, життя. Я навіть дізналася, що мама візуального художника Lillevanа Recherche – українка. Дехто мені розповів про свої плани, навіть секретні і це, зізнаюсь, було дуже приємно. І головний плюс – відвідування всіх подій і вечірок безкоштовно.

Що це за фестиваль, чи варто на нього приїжджати і купувати білети?

Unsound (позаочі) називають «хіпстерським фестивалем». Тому якщо ви відчуваєте, що ви особа оригінальна, неординарна, любите все дивне, візуально-музичне, любите чорний колір (я вже його вподобала за тиждень) – вам сюди. І крім того, погляньте тільки на програму, якого масштабу техно-зірки сюди приїжджають з Штатів, Канади, Німеччини і інших континентів – і відразу стане ясно, якого калібру фестиваль. Але інше питання чи купувати карнет на тиждень? – Пропоную передивитися програму і ознайомитися з тим, що подобається і купити білет саме туди (але завчасно, бо вони зникають як гарячі пиріжки). І ще рекомендую відвідати хоча б одну вечірку (після неї ви захочете відвідати всі, знаю про що говорю) і відчути цей дух, атмосферу, вібрації від гучних тембрів від голови до п’ят.

Що сподобалось, а що ні?

Враховуючи, що я, з музичної точки зору, «всеїдна», пройшла курс сучасної академічної музики і знайома із тим, що таке мінімалізм, експресіонізм і сама осягнула дзен техно – не все для мене було зрозумілим і прийнятним. З однієї точки зору, розумію, що фестиваль представляє одні з кращих зразків електронних експериментів, все ж мені не вдалось зрозуміти виступ Rashada Beckera. Robert Lippok і Lillevan Recherche гаряче переконували і рекомендували прийти. Я прийшла….Так, його музика була оригінальною, якоюсь космічно-чужинською, навіть ворожою, трохи пекельною (це тільки мої відчуття). Після півгодини, я відчула, що моя душа просто почне плакати, тому вийшла. Можливо я недоросла до такого типу експериментів, або досить ніжна, але поки що не склалось.
Інші музиканти, з музикою яких у мене «не склалося» – це The dwars of east Agouza, Puce Mary. Коротко так – мукання корови, звуки клаксонів і експериментальна електроніка – не торкнули душі.
Але були напрочуд яскраві виступи, які все таки знайшли ключ до моїх емоцій і серця. Це виступ Moritza von Oswalda & Ordo Sakhna і не тому, що займалася цими артистами, а тому, що музика була насправді дуже (!) – щось на зразок етно-техно медитації. Ще однією медитацією було Dark hearts of space від Dashу Rush & Stanislavа Glazovа. Ще був виступ Roberta Lippoka, Lillevana & Askata Zhetigena під назвою Gletshermusik, котрий теж врізався в пам’ять. І звичайно Kyle Land & Michael Stein Stranger things під впливом котрого я досі знаходжусь.

Тож варто чи ні бути на Unsoundi?

Звичайно варто! Розширте кордони свого мозку, відчуттів, музичних вражень, дайте волю тілу, почуттям, самовираженню!

Поділитися: