Мій перший раз з хіп-хопом – класично про Адася


Фото: asfaltshop.pl

В лютому цього року я провела низку вуличних опитувань намагаючись дослідити рівень свідомості громадян щодо культури хіп-хопу. В результаті я можу зробити невтішний висновок – для більшості людей, особливо старшого покоління, хіп-хоп – не що інше, як вульгарність, наркотики і бунт. Як же це далеко від істини! Адже сьогодні це дуже багата культура, настільки розвинена і всюдисущна, що цілком входить в рамки того, що ми називаємо мейнстрімом. Власне цю культуру, її різноманітність, прогрес і багато інших аспектів я буду намагатися тут відкрити. Одразу підкреслю, що мій підхід до цієї музики буде більш соціологічним, ніж технічним і більш суб’єктивним ніж об’єктивним.

Розпочати я вирішила так, як я почала своє знайомство з хіп-хопом – від Адама Островського, ще відомого ще ГОСТРИЙ (OSTRY)! Якби мені довелося охарактеризувати його одним словом, то це – універсальний! Музичний продюсер, фрістайловець, композитор, музикант, звукорежисер і, що найбільш важливо – репер! Більш того, на мій погляд один з кращих на польській реп-сцені! Більш приватно – чоловік і батько. Саме він був тим першим, хто зніс мені голову своїм звуком, музикою, змістом, атмосферою і подачею. Дякуючи йому, я закохалася в культуру хіп-хопу і, зокрема, в реп, поринувши з головою в цей музичний жанр і стиль життя.

Не можливо порахувати, на скількох концертах Адама мені вдалось побувати. Я намагалася потрапити на нього щоразу як випадала можливість. Я ніколи не була розчарована його концертами, не дивлячись на те, що він не з тих, хто на сцені робить шоу, як хоча би Tede, кожен концерт якого це справжній «спектакль» про який наступного дня гудять всі музичні портали. Стиль Адама я б назвала скоріше мінімалістичним – на його концертах немає тріумфу форми над змістом, і власне це мені подобається. Адам нічого не вдає. Пам’ятаю один з його концертів в Гданську де, не зважаючи на невелику аудиторію, він дав дійсно крутий концерт, після якого сказав фанатам, що «повинен тікати», тому що настав його час приймати ліки. Швидко вирвався з оточення своїх затятих шанувальників, включаючи мене, але ніхто не обурився – чесний і невимушений, незухвалий і природній жарт.

Про феномен Гострого можуть свідчити натовпи на його концертах і той факт, що квитки на нього розкупляються зі швидкістю кулі. До слова, аудиторію там можна зустріти дуже різноманітну – від наймолодших гімназистів до свідомих і досить в поважному віці слухачів. Гострий може вразити кожного. Чому? Бо просто добре робить свою справу!

ostr_1

Фото: musicfest.pl

На музичному ринку Адама виділяє певна специфіка, з одного боку – музична освіта – він випускник музичної академії в Лодзі, де закінчив клас скрипки; з іншого – він однин з кращих реперів в Польщі. Зрештою, це не так вже й дивно, враховуючи той факт, що він виріс в музичній сім’ї.

Був учасником багатьох формацій, між іншим групи Tabasko і Killing Skills, так само багато співпрацював з артистами різної естетики звучання: Warszawski deszcz, Fokus, Hadesen, Emade. Однак, мені здається, що Гострий абсолютно самодостатній саме в ролі соліста.

Свою пригоду з репом Адам почав, як і більшість виконавців хіп-хопу – з так званого «нелегалу» («nielegali») – разом з групою BDC (згодом LWC) в 1997 р. Він перейшов через кілька проектів, щоб врешті отримати можливість робити своє – таким чином в 2001 році випустив перший офіційний дебютний альбом – «Masz to jak w banku» за допомогою лейблу Asfalt Records, з яким досі співпрацює. Цей альбом був несподіванкою на ринку – свіжа і нова енергія на реп-сцені. Адам довів, що можна робити смарт-реп: своїм красномовством, харизмою, бездоганними метафорами і, перш за все, називаючи речі своїми іменами. Повною мірою в цьому альбомі музикант відкрив свій музичний потенціал, зібрав позитивні відгуки і його почали слухати в різних середовищах не тільки завзяті слухачі репу. Вже тоді можна було очікувати, що Гострий стане великим авторитетом на польській реп-сцені.

Після такого успішного дебюту, кар’єра Адама рушила вгору, і цей підйом триває по цей день. Неможливо в рамах однієї статті описати всі проекти і альбоми, які з моменту свого дебюту зробив O.S.T.R. Звичайно, на особливу увагу заслуговує альбом «30 хвилин життя»/«30 minut z życia», що є фрістайловим альбомом, записаним Адамом у себе вдома.

Але тільки альбом «Tabasko» і його головний трек: «Kochana Polsko», незважаючи на неприхований політичний підтекст, був відзначений комерційним успіхом – отримав номінацію в категорії Кращий альбом хіп-хопу на Фридерика (Fryderyk) – одну з найбільш престижних музичних нагород в Польщі. Так само, як інший альбом – «Джаз у вільний час»/«Jazz w wolnych chwilach», який отримав дві нагороди Шлізгери (Ślizgery) – в категоріях Альбом року і Особистість року. Останній альбом, це 140 хвилин хорошої музики, що поєднує джазові семпли, фанк, класику і просто качає. Що більш важливо, і як це зазвичай буває в музиці Адама, цей альбом містить емоційний, дуже прямолінійний соціальний меседж, що змушує до рефлексії. Адам не боїться називати речі своїми іменами (я маю на увазі пісню «Коли забереш мене звідти»/«Kiedy mnie z tego zabierzesz»). Відверті дісси (від анг. disrespect), іронія, контрасти, прямота і в той же час якесь друге дно, де знайдеться місце і на наш власній «коментар». «Jazzurekcja» і альбом «Jazz, dwa, trzy» – чергові альбоми з посиланням на естетику джазу, яка близька серцю Адама.

Цей музикант не спочиває на лаврах і не зупиняється на старих досягненнях – завжди дивує! Кожен проект Адама – це добра доза цікавих скітів (в хіп-хопі – це короткий монолог), оригінальності, харизми, правди про світ і просто добрі «флюїди».

Варто згадати, що репер бере участь в різних акторських проектах – «12 лавок»/«12 ławek» – перший польський хіп-хоповий мюзикл; фільм «Відновлення» /«Z odzysku» режисера Славоміра Фабицького (Sławomira Fabickiego), в якому репер зіграв епізодичну роль. У вересні 2006 року з’явився альбом, який Островські створив разом з дуетом Skinny Patrini – «Galerianki» і який став саундтреком до однойменного фільму.

В текстах Гострого багато приватного. Він відкрито говорить про своє дитинство, про свій рідний дім, дорослішання і про близьких людей (пісня «Не піду звідти»/«Nie odejdę stąd»). Він посвячує своїх слухачів навіть в проблеми зі своїм здоров’ям, з якими змагається від давна: «Ми грали концерт в Бєльську, раптом біль, погані новини. Так ніби хтось вдарив мене ножем, трохи вище діафрагми. Дурість чи гордість, вистояти до кінця. Я відчував, що віддаляюсь, втрачаю контакт із зовнішнім світом, хтось попросив у мене автограф, у мене не було сил підійти до людей, до наших людей, з тієї ж глини («Діагностика»/ «Diagnostyka»)».

Головним поштовхом для цього мого тексту про Адама став його останній альбом (виданий 26 лютого 2016 року), і особливо трек «В крові»/ «We krwi», де Адам показує себе – вразливого, чуйного і сімейного. Кліп на цю пісню – сама простота, але як же чіпляє те, що головні ролі зіграли він і його дружина. Як сказав сам артист «В крові» це про дружину і музику. Де дружина це його музика, а музика це його дружина. Цим твором Адам показує свої життєві пріоритети і своє розуміння кохання:

ostr_1
Фото: http://glamrap.pl/
Що оптимістично – в Польщі цінують добру музику! На щастя хіп-хоп набуває все більшої популярності – як і Адам. Про це свідчать численні нагороди про які я вже згадала. Звичайно їх було значно більше: нагорода Польського Радіо BIS Biser в категорії Найкраща енергія на концерті, 4 місце в списку 30 найкращих польських реперів на думку журналу Machina. Звання найкращого польського продюсера хіп-хопу. Статус Артист Декади в Плебісциті WuDoo i Hip-hop.pl. Його кліпи теж не залишились поза увагою – «Час великих змін»/«Czas dużych przemian» i «Старий Новий Йорк»/«Stary Nowy Jork» – отримали номінації до нагороди фестивалю Yach Film. Серед останніх досягнень – номінація альбому «Подорож, що називається життям»/«Podróż zwana życiem» на Фридерика 2016 в категорії Хіп-хоповий альбом року.

Якщо ви не надто фанатієте від хіп-хопу і вважаєте, що реп це якісь невдалі вірші – рекомендую познайомитись з творчістю Адама. Хоча він не надто обмежує себе в лайці, а на перший погляд справляє враження дорослого хлопця, який нічим не переймається, наспрвді, він дуже свідомий, щирий, безкомпромісний і одночасно чуйний артист. Нехай далі «робить добре» нашому музичному ринку! Цього бажаю собі і Вам! Врешті O.S.T.R не без причини Ostatnia Szansa Tego Rapu (Останній Шанс Цього Репу)! А поки що послухайте один з моїх улюблених творів:

Поділитися: